Колірні гармонії
При оформленні книг дуже важливою проблемою є знаходження гармонійних колірних сполучень. Якщо, наприклад, оформити обкладинку у дві фарби, то залежно від обраних квітів їхнє сполучення буде сприйматися як гармонійне («гарне») або як негармонійне («некрасиве»).
Спроби визначення гармонійних сполучень квітів мали місця ще в епоху Відродження, коли розроблявся цілий ряд художніх принципів (лінійна перспектива, побудова шрифту й т.д.). Займався питаннями колірних гармоній і Леонардо да Вінчі. Первісні роботи з колірних гармоній мали характер підбора матеріалів. Пізніше намагалися вивести певні закони для складань таких гармоній. Відзначимо, що спроба Ньютона провести аналогію між законами кольору й музики привела до розробки загальноприйнятого нині умовного розподілу спектра на сім квітів.
Оцінюючи колір по його якості, ми розрізняємо:
* якість ізольованого кольору;
* колорит, або колірний лад, - взаємодія ряду квітів;
* властиво колірні гармонії.
Питання про естетику ізольованого кольору неодноразово розглядався в науці, переважно у фізику й психології (праці Юнга, Гельмгольца й ін.). Естетика ізольованого кольору - це виділення особливо гарних ізольованих квітів і визначення умов, у яких ці кольори виглядають найбільше виграшно.
У шуканнях гармонії колориту ставиться питання про вибір цілої гами (іноді дуже широкої) не конфліктуючих один з одним квітів, тобто вибір «палітри», або загального колориту картини. Відомо, наприклад, що ряд бляклих квітів може робити приємне враження, але досить помістити між ними один насичений колір, щоб вони здалися брудними, некрасивими. Насичений і яскравий колір, як правило, «убиває» більше слабкі й сіруваті. Пошук колориту характерний головним чином для живопису. У поліграфії пошук колориту звичайно не потрібний, тому що колірна композиція будується з використанням 4-5 фарб.
Властиво колірні гармонії (гармонії відносин) являють собою комбінації розташованих у певному порядку квітів. Звичайно подібні комбінації включають не більше п'яти-шести квітів. Естетика колірних гармоній ґрунтується на сполученнях квітів. Часто для гармонії подібного роду колір, що сам по собі, изолированно, уважався б потворним, може виявитися переважніше будь-якого іншого. Разом з тим кожний колір гармонійної групи є зовсім необхідним, і видалення його різко міняє характер гармонії. Якщо гармонія складається більш ніж із трьох квітів, істотну роль грає порядок розташування квітів у просторі, причому гармонія руйнується або сильно порушується від простої перестановки цих квітів.
Питання про колірні гармонії найбільше докладно розроблений у цветоведении.
